Емоції та спілкування мають величезне значення як для загального розвитку малюка, так і для розвитку її здібностей. Іноді виникають ситуації, коли дитина має музичні або інші здібності, але не хоче ходити на заняття, тому що йому не подобається педагог або кривдять однолітки. Тому важливо розуміти настрій дитини, враховувати особливості його взаємовідносин з іншими дітьми, а не тільки його досягнення. Емоційні переживання супроводжують дитину і в творчості, і в грі, і в спілкуванні. Від емоційного благополуччя залежить успішність будь-якої діяльності. Комфортне спілкування - умова не тільки для пізнавального, творчого, але і для соціального розвитку. Ласкаве звертання, повагу до маленької людини, підтримка вселяють у дитини впевненість у своїх силах, йому хочеться порадувати дорослих своїми досягненнями. Особливо сильно цього потребують невпевнені, тривожні діти. Занадто суворе ставлення може призвести до небажання дитини чим-небудь займатися, пробудити в ньому норовистість або замкнутість. Якщо дитина не хоче йти на заняття, дізнайтеся чому - так ви попередите небажані наслідки. Якщо він не хоче говорити про це, можна використовувати колірний тест емоційних станів для виявлення настрою дитини на заняттях. Спілкування з однолітками, яке виникає під час ігор, занять, спільних дій, завжди емоційно забарвлене, а переживання різноманітні. У командній та груповій діяльності дитина вчиться переконувати, доводити, висловлювати свою думку, вести за собою інших, нести відповідальність. Такі якості є ознаками лідерських здібностей. Крім того, діти цінують веселу вдачу свого командира, уміння придумувати цікаві ігри та заняття. Займаючись в спортивних секціях, дитина дізнається, що таке «командний дух», «воля до перемоги». Перебуваючи в спортивному таборі, на зборах, діти осягають ази самостійності, вчаться навичкам самообслуговування, вміння постояти за себе, співпрацювати з товаришами по команді, проявляти солідарність. Такі якості необхідні не тільки для досягнення високих спортивних результатів, але і для розвитку особистості, її дорослішання. Деякі діти люблять перебувати в центрі уваги. Їм до душі роль артиста, вони люблять виступати на сцені і вдома. Їм не властивий сором, їм подобається справляти враження на аудиторію. В іграх з однолітками вони наслідують улюблених кіногероїв, люблять розповідати про надзвичайні події, що сталися з ними, перебільшено переживають. Все це - ознаки сценічних здібностей, де цінуються емоційність, різноманітність міміки та жестикуляції, безпосередність. Зазвичай таким дітям подобається ходити на дитячі вистави, дивитися театральні постановки. Навіть дуже спритні хлопці завмирають, дивлячись на сцену, вираз їхніх облич співзвучно тому, що відбувається на сцені. Позитивні емоції, інтерес до занять, довірче ставлення до тренера, товариське, дружнє спілкування з однолітками мають величезне значення для розвитку здібностей і досягнення успіхів. Підіб'ємо підсумки • Емоції та спілкування тісно взаємопов'язані. У спілкуванні з дорослими (педагогом) розвиваються не тільки окремі здібності, але і соціальні навички, формуються риси характеру дитини. • У спілкуванні з однолітками у дітей проявляються і формуються комунікативні та організаторські здібності. • Жвавість емоцій, міміки, жестикуляції, безпосередність на сцені - ознака сценічних, творчих здібностей. • Емоційний стан під час занять може як стимулювати розвиток здібностей, так і гальмувати їх. Позитивні емоції прискорюють розвиток здібностей, негативні - уповільнюють. • Якщо дитина не хоче ходити на заняття, дізнайтеся причину, поговоріть з дитиною, поспостерігайте за тим, як він займається, проведіть діагностику настрою за допомогою колірного тесту емоційних станів.