Вівторок
19.03.2024
04:51
Ви увійшли як Гість
Група "Гости"

 

Головна Реєстрація Вхід
Сторінка керівника »
Меню сайту

Форма входу

Наші новини
[01.11.2017]
Увага! (0)
[30.10.2017]
Звернення до батьків! (0)
[27.10.2017]
Фінансовий звіт про використання коштів (0)
[29.09.2017]
З Днем працівників освіти! (0)
[20.09.2017]
Засідання міського методичного об'єднання вихователів старших груп (0)

Новини педпреси


Пошук

До уваги батьків




Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031







«Хороший керівник той, чий штат співробітників
працює швидше з ним, ніж на нього»

Дитячий садок: управління. К., «Шкільний світ», 2005









Концепція розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 роки

Концепцію розвитку дошкільної освіти на 2010-2016 роки розроблено на виконання Закону України «Про дошкільну освіту», Указу Президента України від 20.03.2008 р. № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні».
Відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту" дошкільна освіта є обов'язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти в Україні. Держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створює належні умови для її здобуття.


Значні за своїми масштабами та соціальними наслідками зміни, що відбуваються сьогодні у світі та в Україні, пов’язані з розвитком духовності людини інформаційної епохи. Вони не можуть не позначитися на освіті, як важливому чиннику розвитку дитини, її вихованні та навчанні у новому тисячолітті.
Нинішню ситуацію в дошкільній освіті України можна визначити як стадію між старою системою цінностей, установок, звичок і новою, що лише виформовується, і спрямовується на забезпечення оптимальних умов виховання і навчання особистості, яка розвивається. ХХІ століття висуває нові вимоги до цілей, завдань, структури та змісту дошкільної освіти України. Це пояснюється глобалізаційними процесами, зміною світоглядної позиції та ціннісних орієнтацій, прагненням нашої країни інтегруватися до європейського простору.
У цих умовах дошкільні навчальні заклади повинні набути нового статусу, розширити свої функції, стати обов’язковими для відвідування дітьми, особливо старшого дошкільного віку. Необхідно також удосконалити та розширити мережу закладів різних типів, змінити режим їх роботи; передбачити можливості соціалізації дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку; у дошкільній освіті повинні знаходити своє відображення моделі інтегрованої освіти.
Модернізація змісту дошкільної освіти України вимагає визначення чітких методологічних засад, що враховують сучасні світові та європейські тенденції розвитку дошкільної освіти і водночас ґрунтуються на національних надбаннях, вітчизняній культурі. Завдання охорони життя і збереження здоров’я дітей, їх розвитку повинні стати пріоритетними.
У цих умовах дошкільна освіта України вимагає радикальних змін.
Концепція передбачає теоретичні основи дошкільної освіти, визначає функції, стратегію, принципи, мету, завдання модернізації її змісту до 2016 року.
2. Мета, завдання і засади розвитку дошкільної освіти
Зміни, що відбуваються в національній системі освіти взагалі, дошкільній як її першій ланці зокрема, знаходять своє відображення та регулюються відповідними законодавчими документами - Законом України "Про дошкільну освіту”, Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, Державною базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку. Вони визначають основні тенденції розвитку дошкільної освіти, відповідність змін, що відбуваються, світовим тенденціям; розкривають організаційно-змістові характеристики оновлення дошкільної освіти на сучасному етапі; об’єктивують існуючі проблеми та шляхи їх розв’язання; указують на закономірності й принципи, що мають консолідувати освітній простір України.
Метою розвитку дошкільної освіти є реалізація державної політики щодо забезпечення конституційних прав і державних гарантій дітям дошкільного віку на здобуття дошкільної освіти; забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти; збільшення відсотка охоплення дітей дошкільними навчальними закладами; модернізація змісту дошкільної освіти; підвищення якості підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів.
Основними завданнями дошкільної освіти є:
- забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти шляхом створення необхідних умов функціонування і розвитку системи дошкільної освіти, збереження та розширення мережі закладів, визначення змісту їх діяльності відповідно до освітніх запитів населення;
- зміна організаційної структури дошкільного навчального закладу відповідно до принципів варіативності, індивідуального підходу, доступності, співробітництва з сім’єю та соціальними партнерами;
- модернізація змісту дошкільної освіти шляхом забезпечення різнобічного розвитку дітей дошкільного віку відповідно до їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних, психічних та фізичних особливостей, культурних потреб;
- удосконалення науково-методичної і функціональної підготовки працівників дошкільної освіти.
Дошкільна освіта ґрунтується на таких принципах:
- науковості, що передбачає опору на класичні та сучасні наукові здобутки у галузі педагогіки та психології дошкільної освіти;
- гуманізації та демократизації освітньої роботи, що передбачає орієнтацію на особистість дитини, максимальне розкриття її нахилів, здібностей та інтересів;
- визнанні особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти; самоцінності дошкільного дитинства;
- доступності освіти;
- визнанні пріоритету гармонійного розвитку дитини перших шести (семи) років життя;
- тісному зв’язку з реальним життям, його проблемами та суперечностями, розширенням життєвого простору дошкільника;
- єдності розвивальних, виховних та навчальних завдань;
- варіативності форм здобуття дошкільної освіти;
- наступності дошкільної та початкової освіти шляхом створення, розробки програм, відповідних форм і методів роботи тощо;
- єдності суспільного та сімейного виховання.
Основні напрями розвитку дошкільної освіти:
- оновлення нормативно-правових актів;
- розробка науково-методичного забезпечення змісту, організації, діяльності та розвитку системи дошкільної освіти;
- зміна умов фінансування дошкільних навчальних закладів завдяки посиленню державного фінансування;
- розвиток та розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності;
- удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів;
- удосконалення роботи з сім’єю, широке залучення батьків до освітнього процесу.
2.1 Одним із завдань розвитку дошкільної освіти є забезпечення права дитини на її доступність і безоплатність.
Останніми роками спостерігається збільшення кількості дошкільних навчальних закладів та дітей в них (2007 рік - 15,3 тис. дитячих садків, 1 137 тис. дітей, 2008 рік – 15,4 тис. – 1 194 тис. дітей). Відповідно збільшується і відсоток охоплення дітей дошкільними навчальними закладами (2007 рік – 56 відсотків (місто – 69, село -31); 2008 рік – 57 відсотків (місто – 69, село – 33).
Однак, враховуючи те, що протягом 1990-2004 років існували негативні тенденції в дошкільній освіті, що призвели до зменшення мережі дошкільних навчальних закладів, кількості дітей в них, відтоку педагогічних кадрів, обмеження фінансування (у 1990 році було 24,5 тис. закладів, у 1999 році – 16,3 тис., у 2004 році – 14,9 тис.), існуюча мережа не в повній мірі забезпечує освітні потреби населення, особливо у сільській місцевості, де відсутні дошкільні навчальні заклади.
Із-за недостатньої кількості дитячих садків спостерігається перевантаження груп дітьми у міських поселеннях. За даними Державного комітету статистики на 100 місцях виховується 119 дітей. Також збільшилася кількість незадоволених заяв батьків щодо влаштування дітей до дошкільних навчальних закладів.
Окрім того, натепер 1,2 тис. дошкільних навчальних закладів не працює з різних причин. З них на капітальному ремонті перебувають лише 106 дитячих садків, решта не працюють з інших причин.
Обмежене фінансування дошкільної освіти унеможливлює відновлення роботи дитячих садків, які призупинили свою діяльність на невизначений період під час реформування аграрного сектору економіки, та відкриттю нових.
Розв’язанню зазначених проблем з метою забезпечення права дітей на здобуття дітьми дошкільної освіти може бути вирішене за умови:
- розширення мережі дошкільних навчальних закладів різних типів і форм власності шляхом побудови нових, відкриття нових закладів у пристосованих приміщеннях, реорганізації загальноосвітніх навчальних закладів у навчально-виховні комплекси, повернення у систему дошкільної освіти тих закладів, які раніше були знято з державного реєстру;
- розширення мережі груп у дошкільних навчальних закладах шляхом використання приміщень за прямим призначенням (відселення орендарів тощо);
- передачі відомчих дошкільних навчальних закладів до комунальної власності;
- розширення служби соціально-педагогічного патронату;
- запровадження різнотривалого режиму роботи закладів з урахуванням освітніх запитів населення.
2.2. Модернізація змісту дошкільної освіти передбачає:
- комплексний підхід до розвитку, виховання і навчання дитини дошкільного віку;
- посилення інтеграційних процесів в освіті;
- орієнтацію освітян на важливість урахування об’єктивних закономірностей фізичного, психічного, інтелектуального, емоційного, соціального та духовного розвитку дитини від народження до шести (семи) років життя;
- формування у дошкільників передумов реалістичної наукової картини світу, сприяння становленню дитячого світогляду, оптимістичного цілісного світобачення;
- формування передумов навчальної діяльності;
- створення і запровадження новаційних технологій розвитку, навчання та виховання дитини дошкільного віку;
- підвищення рівня контролю за якістю освітньої роботи у дошкільних навчальних закладах, успішністю розвитку дітей дошкільного віку;
- сприяння формуванню особистісної зрілості дитини, презентованої базовими якостями, оптимальною для віку моделлю провідної діяльності та основними формами її активності;
- відмову від жорсткої регламентації буття дошкільника та педагогічної діяльності вихователя; надання суб’єктам освітнього процесу, у тому числі педагогам, батькам права на відповідальне самовизначення.
Розв’язання поставлених завдань сприятиме оптимізації освітнього процесу в дошкільних навчальних закладах України, збільшить долю здорового глузду в організації життєдіяльності дитини, наблизить атмосферу дошкільного закладу до сімейної, уможливить реалізацію індивідуального та диференційованого підходу до дітей перших шести (семи) років життя, забезпечить наступність у роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.
Вихідними науковими тезами, покладеними в основу модернізаційних змін у структурі та змісті дошкільної освіти, є:
- стратегія розвитку особистості в дошкільному дитинстві;
- ідея про цінність й смисл життя людини як центр відліку;
- принцип варіативності, який є результатом, по-перше, усвідомлення державою, суспільством, освітнім співтовариством необхідності подолання уніфікації та одноманітності; по-друге, здатністю дошкільної освіти України надавати дітям різноманітні повноцінні, якісні, привабливі освітні траєкторії та спектри можливостей.
Демократизація та гуманізація дошкільної освіти, нове бачення ролі дошкільного навчального закладу, як важливого соціокультурного інституту держави, визначають довготривалу стратегію її соціального розвитку. Консолідація потенціалу дошкільної освіти різних регіонів України, посилення інтеграційних процесів в її освітньому просторі здатні забезпечити реальний пріоритет компетентної особистості, як основного ресурсу, що визначає поступальний рух суспільства.
Об’єднання зусиль різних наукових шкіл, пошук нових шляхів розвитку дошкільної освіти найближчого майбутнього стає могутнім чинником їх інтеграції. Особливостями інтеграції виступають:
- узгоджена освітня політика держави стосовно дітей перших шести (семи) років життя;
- взаємне зближення й взаємодоповненість освітніх систем різних регіонів України при збереженні їх регіональної своєрідності;
- синхронізація дій з регулювання освітньої політики всіх рівнів;
- формування єдиного освітнього простору як ефективної форми реалізації сучасних завдань дошкільної освіти на найближче десятиліття;
- визначення перспектив розвитку змісту, форм та методів дошкільної освіти з урахуванням специфіки різних регіонів України;
- внесення розумних коректив у подальший розвиток єдиного дошкільного освітнього простору;
- урахування народних традицій в освітній діяльності, вільне долучення дітей до цінностей національних культур свого регіону (народу);
- створення умов і можливостей для формування в дітей дошкільного віку основ культури міжнаціонального спілкування;
- обмін педагогічною інформацією щодо досягнень у сфері дошкільної освіти та перспективних моделей її організації на місцях;
- визначення умов оптимального розвитку дошкільних освітніх систем, їх наближення до освітніх потреб, що швидко змінюються в умовах ринкової економіки.
Інтеграція актуалізується на принципово новій основі – добровільності, доцільності, рівності, взаємної користі, збереження основ національної культури кожного регіону, етнічної групи. Точкою відліку в оцінці ефективності інтеграційних процесів в дошкільному освітньому просторі України має виступати благополуччя дитини, її захищеність, емоційний комфорт.
3. Зміст дошкільної освіти

Головною тезою, вихідним науковим положенням, на якому базується процес оновлення змісту дошкільної освіти України ХХІ століття, є визнання пріоритету розвитку зростаючої особистості, цінності й смислу її буття. Саме аксіологічні, ціннісні засади покладено в основу модернізаційних процесів, пов’язаних з гуманізацією цілей і принципів дошкільної освіти.
Найважливішими цінностями нашої національної культури є самостійність, самобутність, самосвідомість, самодіяльність, індивідуальність і унікальність дитини, її особистісний спосіб буття.
Процес модернізації змісту дошкільної освіти спрямовується на розвиток дошкільника, як активного, свідомого та компетентного суб’єкта життєдіяльності, виховання уміння жити у злагоді з довкіллям та згоді з собою, формування фізичної та психологічної готовності до навчання у школі
Оновлений зміст дошкільної освіти має розвивати у дитини перших шести (семи) років життя такі фундаментальні якості, як здатність конструктивно впливати на довкілля та самозмінюватися в ході своєї життєдіяльності; самовдосконалюватися в різних видах діяльності та формах активності; за сприяння авторитетних дорослих гармонійно і різнобічно розвиватися як індивід, суб’єкт, особистість та індивідуальність.
Розвиток дошкільника, становлення його як особистості – кардинальна для дошкільної освіти проблема. Новий зміст освіти пропонує освітянам переглянути звичний погляд на дитину як "задану ззовні істоту”, як "проекцію” дорослих. Становлення особистості в дошкільному віці не можна класифікувати як виключно керований ззовні процес, оскільки це суперечить суті розвитку особистості як саморуху.
Особистісно орієнтована модель дошкільної освіти базується на розумінні процесу розвитку як свого роду єдиномножинності, яка охоплює такі основні форми:
- індивіда (складної природи організму дитини);
- суб’єкта (активного діяча рухової, ігрової, навчально-пізнавальної, елементарної трудової, предметно-практичної та комунікативно-мовленнєвої діяльностей);
- особистості (комплексного ставлення до оточуючого світу та себе);
- індивідуальності (унікальної своєрідності кожної дитини).
Свідомість, компетентність, спільність і діяльність – засадові характеристики особистісного способу життя дитини дошкільного віку, загальні способи її буття. Вихідною тезою у впровадженні в педагогічну практику особистісно орієнтованої моделі дошкільної освіти є діяльне буття дитини, її суб’єктність: у свідомості – самосвідомість; у спільності – самобутність; у діяльності – самодіяльність. Вони і є основними лініями розвитку дитини як суб’єкта власного життя, суб’єкта розвитку і саморозвитку.
Основними процесами, спрямованими на підвищення якості дошкільної освіти, виступають:
- стандартизація змісту дошкільної освіти на засадах узгодження із змістом державних стандартів початкової школи;
- модернізації змісту дошкільної освіти на засадах компетентнісної парадигми;
- впровадження в дошкільні навчальні заклади оновленого Базового компонента дошкільної освіти України та варіативного програмно – методичного забезпечення;
- використання додатково до Державної базової програми розвитку дитини дошкільного віку, що втілює інваріантну складову змісту дошкільної освіти, інших програм, що презентують його варіативний компонент, відбивають різномаїття України, поглиблюють, розширюють, уточнюють зміст інваріантної частини;
- удосконалення системи контролю та оцінювання якості дошкільної освіти, переорієнтація на гуманітарну експертизу діяльності дошкільного навчального закладу;
- забезпечення наступності у впровадженні особистісно орієнтованої моделі освіти на дошкільній та початковій ланках освіти.
Реалізація принципу варіативності здійснюється в Україні різними шляхами і способами:
- через створення численних освітніх програм (комплексних, парціальних, регіональних, авторських тощо);
- завдяки різноманітним типам дошкільних закладів та групам із різним функціональним призначенням;
- через плюралізм і гнучкість програмно-методичного та навчально-дидактичного супроводу Базового компонента дошкільної освіти України;
- завдяки можливості педагогів обирати програми, їх методичне забезпечення, складати власні плани, використовувати класичні та новаційні освітні технології;
- через надання освітянам права на реалізацію свого творчого потенціалу.
Це стосується як різних регіонів України, так і окремих дошкільних навчальних закладів. Реальні можливості дитячих садків щодо надання тих чи інших освітніх послуг, їх відповідності замовленню батьків, високі результати у забезпеченні гармонійного розвитку дітей є одним з найважливіших показників якості дошкільної освіти.

5. Освітній процес
Освітній процес – це багатокомпонентна система, що містить у собі безліч суперечностей (зовнішніх, внутрішніх, об’єктивних і суб’єктивних), характеристик, функцій, рушійних сил, законів, закономірностей, принципів, що характеризує його як складну, відкриту і динамічну систему; спеціально організована взаємодія педагогів і вихованців, зміст освіти, що реалізується із застосуванням певних засобів і методів навчання та виховання, спрямованого на задоволення вимог суспільства і самої особистості. В освітньому процесі зливаються процеси розвитку (становлення, формування, саморозвиток), навчання, виховання, самовиховання і самоосвіти особистості разом зі всіма умовами, формами і методами їх протікання.
Під час організації освітнього процесу враховуються досягнення психологічної і педагогічної науки, використовуються інноваційні педагогічні технології, що забезпечують індивідуальну освітню траєкторію розвитку кожної дитини і її готовність до переходу на нову ступінь розвитку. При цьому важливим є розширення арсеналу необхідних для подальшого життя та навчання у школі уявлень, знань, вмінь та навичок, становлення передумов учбово-пізнавальної діяльності дітей сьомого року життя.

Формування оптимальної для дошкільного віку міри життєвої компетентності охоплює два основних компоненти:
1) технологічний, спрямований на оволодіння дітьми життєво необхідними знаннями, уміннями і навичками, які проявляються у різних сферах життєдіяльності, провідних видах діяльності та основних формах активності;
2) особистісний, який визначається комплексом базових якостей, необхідних дитині для її повноцінного зростання, актуалізації своїх потреб, намірів, прагнень, бажань, мрій, обдарувань.
Відповідно до концептуальних засад модернізації змісту дошкільної освіти оновлюються напрями освітньої роботи дошкільного навчального закладу, актуалізується необхідність урахування вікових та індивідуальних особливостей зростаючої особистості, зокрема:
- стану здоров’я, фізичного розвитку дітей;
- системи цінностей, якими вона керується у життєдіяльності;
- особливостей її уявлень, ставлень до довкілля, культури, інших людей, себе самої;
- пізнавальних інтересів, можливостей, схильностей та здібностей.
Реалізація виховного потенціалу освітнього процесу передбачає стимулювання творчої пізнавальної діяльності вихованців і педагога, виховання особистісних якостей.
Освітній процес для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, повинен враховувати такі ключові моменти:
- забезпечення рівних можливостей для всіх дітей в отриманні освітніх послуг у поєднанні з корекційно-реабілітаційними послугами;
- надання допомоги сім’ї у виборі корекційно-освітньої підтримки дитини;
- забезпечення ранньої соціалізації та інтеграції дітей у суспільство;
- створення умов з перших днів життя дитини для формування максимально можливої її пізнавальної та соціальної компетентності;
- забезпечення особистісно орієнтованого підходу до дитини в процесі корекційно-розвивальної допомоги як в умовах дошкільного навчального закладу, так і в умовах сім’ї; систематичного психолого-педагогічного супроводу.
6. Створення умов для підвищення якості дошкільної освіти
Багатовимірність взаємодії сучасної дитини з оточуючим світом та самою собою актуалізує необхідність і доцільність по-різному будувати педагогічну діяльність, стимулює інноваційні процеси в освітньому просторі України, формує різноманітність сучасної педагогічної реальності. Найбільш чітко це проявилося у становленні інноваційних типів дошкільних навчальних закладів, формуванні гуманістичної парадигми дошкільної освіти, впровадженні у практику дошкільних закладів різних типів особистісно орієнтованої моделі освіти.
Множинність розвитку педагогічної практики є показником динамічного розвитку системи дошкільної освіти України, коли вона виступає не лише об’єктом реформування, модернізації, реконструкції з боку суспільства й науки, а й в якості суб’єкта власного саморозвитку. У цьому двосторонньому процесі провідну роль відіграє її власний саморозвиток, оскільки вона має змінюватися, переосмислювати, перетворювати не лише мету, зміст, технології дошкільної освіти, а й перш за все, свою сутнісну парадигмальну основу. Формування нових загальнокультурних еталонів в реальній педагогічній практиці вимагає нового типу педагогічного мислення, нових способів перетворення дійсності.
Важливим принципом підвищення якості дошкільної освіти України є принцип її варіативності, суть якого полягає не лише у наявності та підтримці різних моделей педагогічного процесу, плюралізмі методологічних підходів, які розвиваються та вдосконалюються, створенні варіативних програм дошкільної освіти, забезпеченні множинності сучасних освітніх технологій, що є запорукою підвищення їх якості та конкурентоспроможності на світовому ринку освітніх послуг не лише у відображенні реальних змін, а й у виокремленні та групуванні умов, що дозволять ефективно модернізувати дошкільну освіту.

           Про роботу ДНЗ в 2013- 2014 н.р.
                             Microsoft Word документ [56 KB]
                           Скачать

           Про дотримання порядку прийому дитини.
                             Microsoft Word документ [40.0 KB]
                           Скачать
     
           Про організацію короткотривалого.
                            Microsoft Word документ [42.5 KB]
                           Скачать  
          Положення про батьківські комітети.doc
                            Microsoft Word документ [52.5 KB]
                           Скачать  
Корисні посилання












Національна гаряча лінія

Змінився номер Національної «гарячої» лінії із попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації з 386 на 116123 !


Поділитися


Хмаринка тегів


Наші контакти
Наша адреса:
17500 м.Прилуки, вул.Фабрична, 140
Тел. (04637) 7-46-02
e-mail:dnz19@uopmr.gov.ua




Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 1068


Міні-чат


Архів записів


Статистика